Покладений на музику М. Лисенком, вірш "Чари ночі" став відомим романсом. Романс – невеликий за обсягом музичний твір про кохання, призначений для сольного співу з інструментальним акомпанементом. Для романсової поезії характерне кільцеве обрамлення, яке є і в "Чарах ночі":
Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
"Цілуй, цілуй, цілуй її, —
Знов молодість не буде!"
Романс як музичний жанр є лише інтимним твором, на відміну від пісні, яка може бути також патріотичного чи героїчного змісту. Відтворюючи глибоко особисте почуття, ліричний герой романсу веде діалог, хоча б і внутрішній, з тим, хто викликає в нього ліричне переживання.
Для романсу характерна більша увага до відтворення настрою, а не ритму. Особлива співучість і мелодійність романсу дає змогу виконувати його під акомпанемент лише одного інструмента, частіше гітари чи фортепіано, або навіть без нього – і від цього твір не втрачає своєї краси. У романсі зазвичай відсутній приспів (рефрен), хоча бувають винятки. На мою думку, звукова виразність поезії "Чари ночі" забезпечила їй популярність.