Обидва вірші пов'язані тематикою та ідеєю про те, що крилатим не потрібен ґрунт під ногами. У вірші "Чайка на крижині" на питання людини, чому самотня чайка не боїться пливти на останній крижині, яка вже тане, чайка відповідає: " – Дивна людино! Я ж маю крила. Нащо крилатим ґрунт під ногами?". Справді, чайка будь-якої миті може злетіти з крижини і вільно літати в небі. У вірші "Крила" прослідковується та ж сама ідея: "А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо".