У повісті автор не оминув і такої теми як голодомор ХХ ст. До цього питання Анатолій Дімаров звернувся одним із перших в українській літературі. В епізоді "Земляні млинці" постає болюча картина: діти – Толик, Ванько, Сергійко і Ганнуся – гралися "в гості": старші діти пекли із землі млинці, повагом, як дорослі, говорили про господарство, а малі буцімто пригощалися. Мала Ганнуся теж ухопила земляний млинець "і раптом гірко заплакала". Вона просила справжніх млинців, старші діти не знали, як її втішити. А. Дімаров, подаючи картини голодомору шляхом показу подій саме дитячими очима, підкреслює весь трагізм пережитої епохи, вплив її на формування окремої особистості і цілої нації загалом.