Хоч удень їх пололи, їм обривали листя, часто зрізали і несли у палати. Вночі вони не могли спокійно спати, бо панство довго гуляло, лунали гучні співи і музика. Панночці квіти зовсім не подобалися, їй хотілося не білих лелій, а якихось кольорових, рожевих, таких, яких у нікого немає. Життя лелій у панському садку було таке ж нещасливе, як життя бідних дівчат, що гірко заробляли на шматок хліба, виготовляючи штучні квіти. Бліді, заплакані лелії, краси яких не розуміла панночка, так нагадують втомлені, бліді обличчя робітниць, що схилились за столом у кімнаті над роботою.