Хоча в назві твору є слово "казка", насправді за жанром це типова поема, а в її змісті немає чогось справді казкового і фантастичного. У творі спостерігаються лише окремі риси казкового твору. Приміром, поетеса використала доречну в казці сталу словесну формулу "десь, колись, в якійсь країні…", що готує читачів і читачок до сприйняття розповіді. Твір також має невеликий вступ із заохочувальним запитанням до уявних слухачів: "Може б, хто послухав казки?". Залучення цих та деяких інших казкових елементів посилює художню умовність історії про поета й лицаря: "Бо у казці, та ще в віршах, / Все можливо, добрі люде". В основу поеми покладено протистояння двох життєвих позицій, двох різних поглядів на людські цінності та щастя. Поетеса осмислює це протистояння як непримиренну боротьбу правдивого слова та "діла соромного". У цьому її твір наближається до казкового, у якому відбивається властивий народному світогляду поділ на "правду" і "кривду".