Прочитавши казку-притчу Е. Андієвської, я зрозумів, що людина у цьому світі не повинна думати лише про себе. Лише коли вона почне думати про інших, намагатиметься допомогти їм, тоді відчує справжнє щастя. У творі ми бачимо, як кожен яянин намагається побудувати свою вежу, але ні в кого нічого не виходить. Це відбувається тому, що кожен яянин живе сам по собі. Якби вони гуртом спробували побудувати житло, кожен зробив свій внесок, доклав знань, то у них вийшов би чудовий будинок. Твір вчить, що людині потрібне спілкування, взаємодія з іншими, спільна мета і бажання робити щось не лише для себе.