Бляшанці було шкода рибалки й говорющої риби, але найбільше їй було шкода заклопотаної жінки, що не почула риб'ячого голосу. Шакал вважав винним рибалку, бо він не повинен був розповідати жінці про свого друга, адже ніколи "не гуторив із нею так, як із рибою". Я погоджуюся з думкою бляшанки, яка сказала дуже розумні слова: "вмирати, за все життя не почувши голосу риби, — це справді найгірше, що може трапитися людині". На мою думку, ці слова означають те, що бувають люди, які за все життя не можуть побачити чогось незвичайного, дивовижного, а живуть рутинним, нудним життям, у якому немає часу і місця для дива.