— Сідай у мій човен, ти мені розповідатимеш, щоб я не заснув, та я попереджаю тебе, що я не говіркий.
— Нічого, відповіла риба, — аби ти слухав, я говоритиму за двох.
— Якщо мій приятель прийде, — нагадав рибалка, не слухаючи жінки, — скажи, що я зараз прийду…
— Якщо твій приятель прийде, — вигукнула жінка, — та рибалка вже був далеко і не чув її слів…
— Помагай Біг, — привіталася риба ще раз, вже трохи голосніше, та жінка, яка з ранку до вечора не стуляла щелепів, так багато говорила сама, що не почула, як біля неї риба говорить.
Та жінка від власної балаканини не почулариб'ячих слів.
— Риба! – вигукнув рибалка, пригадавши, що він забув сказати жінці, що його приятель – риба…
Всі ці фрази об'єднує тема почутості і непочутості, бо людина інколи не хоче чути інших, або хоче бути почутою, та не знаходить співрозмовника.