"В усьому вона ставила його вище за себе, в його вмінні, в роботі, в здібностях…". Високою поезією пройнята картина, коли Тоня, переходячи затоку, йде до Віталика. " Через лимани, затоки, через усе Чорне море до тебе брела! — беззвучно сміялася Тоня". І всі добрі сили, природа сприяють Тому. "Тоня бреде, вони (водорості) самі розхиляються перед нею, наче дають їй дорогу, наче знають, куди Тоня спішить")