Між головною героїнею і самою авторкою новели є багато спільного. Обидві – сміливі, нетерпимі до упокорення або приниження, духовно красиві, наділені талантом, тонкою ліричною душею. Вони відчувають образи в тонах і барвах, сприймають світ через звуки мелодій. Головна героїня новели не уявляла свого життя без музики, яка будила в ній дивовижні відчуття: "Коли чую музику – готова вмирати. Стаю тоді божевільно-відважна…". Таке саме тонке асоціативне сприйняття музики властиве було й О. Кобилянській, яка в листі до О. Колесси писала, що її життя – "то нескінченний монотонний ноктюрн". У психологічному профілі героїні (можливо, автопортреті?) поєдналися індивідуалізм, душевна витонченість і надзвичайна чутливість до музики, узагалі любов до краси, незалежність і розвинене почуття власної гідності. Є в цьому образі й внутрішній драматизм, смуток та певне розчарування в надії на щастя.