У тоталітарному суспільстві людина не може сама визначити свою долю. Вона виявляється беззахисною перед жорстокою системою, хоча й намагається опиратися, тікати на волю, щоб відчути свою силу, красу, снагу. Але вона – самотня у своїй боротьбі, мізерна проти величезної, потужної сили, яке керує нею, її життям. І герой бачить єдиний вихід – скоритися, зрадити свою мрію, забути про вільних і прекрасних предків, про принади циркової арени, про напоєні духом волі левади за селом, де на прозору гладінь води лягає віддзеркалення прекрасної благородної тварини – білого коня Шептала. На мою думку, Шептало – жертва обставин, яка навіть не усвідомлює, що всі ці обставини життя змусили її мислити по-іншому, наприклад, виправдовувати конюха за жорстокість.