Потрапивши на конюшню, Шептало всюди волів бути сам. Він ненавидів табун, гурт. Спершу бригадні коні глузували з того, далі звикли й самі почали обходити Шептала. Табун не міг прийняти його, бо він сам цього не хотів. Та й інші коні відрізнялися від Шептала, трималися гурту, не вважали себе кращими і розумнішими, дозволяли собі вибрики, за що отримували удари батогом.