Шептало часто виправдовує жорстокість Степана. Коневі це потрібно, щоб якось заспокоїти себе, щоб закрити очі на те, що він справді знаходиться в неволі. Виправдовуючи конюха, Шептало відходить від розуміння свого справжнього становища. Кінь і далі вважає себе не таким, як інші, а кращим, розумнішим, його відчуття власної винятковості призводять до зверхності та зневаги до інших, а вірність перетворюється на рабську покору та "винувату довірливість" до кривдника.