Шептало "…змалку ненавидів табун, гурт і в загорожі, і на пасовиську волів бути сам". Під час водопою кінь "…як завжди, перечекав, коли скінчиться тіснява в проході, і вийшов останній". Його гнітило те, що потрібно було тричі на день ходити пити до колодязного корита. Часто у кориті була іржава каламуть, тому Шептало мусив штовхатись і лізти наперед, щоб застати чисту воду. Дорогою до водопою Шептало йшов останнім, перед ним були усі інші коні і Степан. Кінь навіть уявляв, що це він жене усіх до водопою. Та загалом він поводився дуже спокійно і сумирно, старанно виконував роботу, щоб його не били, а коли і діставалося, то в думках виправдовував конюха.