Цей твір можна назвати не просто казкою, а повчальною притчею. Адже його герої вчать нас багатьом речам. Лицарі виявляються зовсім не лицарями, і не має значення, що на них справжні яскраві обладунки. Люботинський князь, який має дотримуватися справедливості й бути взірцем для своїх підданців, виявляється зрадником. І зраджує він найсвятіше – довіру, дружбу. Князівна, шлюбу з якою домагаються лицарі, думає лише про себе. Тільки мудрий пустельник та лицар Лаврін виявилися справжніми людьми, які усвідомили, що насправді відбувається. У цій повісті-казці автор намагався донести до нас дуже важливу істину: справжньому поетові важко жити в суспільстві, де панують інтриги, облуда, несправедливість, самодурство, зрада.