В моїй душі хтось посадив осику.
На вижовклих від самоти горбах
Вона росте на чорнім полі крику
Така ж висока, як моя журба.
І бачу я в один похмурий день —
Замайоріла постать вдалині.
Невже до мене Юда йде,
Щоби повіситись в мені?
Осика виступає символом лихих сил і злого характеру. Вона постійно тремтить своїм листям, бо на ній лежить прокляття, та ще й неодноразове. За переказами, коли Йосиф та Марія втікали з маленьким Ісусом від переслідувань царя Ірода до Єгипту і заховались під осикою, всі дерева, при наближенні воїнів Ірода, притихли, а осика продовжувала шелестіти листям, чим привертала увагу переслідувачів і видавала утікачів. Так само вона тремтіла, коли під нею ховався від переслідувань язичників сам Христос. І на ній повісився Юда – апостол-зрадник.
Дракон у своєму вірші говорить, що осику хтось посадив у його душі, тобто поселив там страх, зло. Пустельник, називає Юдою у цьому вірші князя, а себе – осикою, бо проник у душу дракона, дав розум і навчив розуміти, що цей світ жорстокий. Пустельник жаліє про це, запитує себе: "Невже тільки щоб загибель його була у сто крат болючішою? Навіщо я виховував у ньому розуміння краси і добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко вмирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні.". Дракон продовжує свою думку, говорить, що вмер і показав, що зло – не від нього, воно в кожній людині.