На мою думку, дракон має рацію, адже не можна усіх людей вважати поганими, гіршими за звірів. Для Грицька людиною, гідною цього звання, був пустельник, який так багато його навчив, відкрив очі на світ, став справжнім другом. Завдяки пустельнику дракон і себе відчуває в останні хвилини життя людиною, бо жертвує життя для пустельника і князя, хоч останній і не гідний такої жертви. Іншою людиною, не гіршою від звірів, у цьому творі виступає лицар Лаврін. Ця мудра і досвідчена людина під час поєдинку не наважується вбити дракона, бо відчуває милосердя до тварини, бачить у її оці сльозу, розуміє, що відбудеться непотрібна жертва.