Дракон добрий, нікого ніколи не ображає, готовий на самопожертву ("Я вийду на герць. Заради князя, заради його доньки і заради Люботина. Мого Люботина. Бо ж це і моя земля!"), не покидає у біді (доглядає пустельника до кінця його життя, а згодом часто ходить на могилу), добре поводиться з Настасією, навіть до пана радника, який погрожує спалити усі вірші, говорить: "— Так, я навіть такого хроба, як ви, не можу розчавити, тільки не тому, що за вами стоїть з десяток тієї ж самої хробачні, а тому, що навіть ви для мене жива істота. Бо і вас колихала мати й співала колискову мовою, якою писав я.".