Якось дракон натрапив у гайку на старого чоловіка, який ніс дрова. Чоловік дуже налякався, але відтоді почалася їхня дружба. Чоловік-пустельник майже щодня бачився з драконом, навчив його людської мови. Про те, як він опинився в лісі, чоловік так розповідав драконові: "Я пішов на пущу не з добра. Колись воєводою був, але зажерся із батьком теперішього князя. Мені його безперервні військові походи впоперек горла стали. Воює, воює, а який із того мав хосен? Ані клаптика землі не зумів приточити до Люботина. Плюнув я та й подався сюди. Нічого іншого не залишається, як книги читати. Дещо й сам пописую. Оце ось діяріуш свій списав, а це — літопис люботинський". Пустельник висловлює багато розумних думок, примушує і дракона замислитися над вічними питаннями про добро і зло. Чоловік був впевнений, що дракон все одно колись стане злим, бо "Усе в природі має своє призначення, і горе тому, хто піде проти цього". На прохання дракона пустельник вчить його грамоти і дивується з успіхів учня.