Дракон вилупився з яйця у тій самій печері, де жив дракон, якого вбили ще за князевого діда. У дракона не було нікого, він не вивчив "драконячого способу життя", не знав, що повинен їсти, тому став вегетаріанцем: "їв собі травичку, листячко, різні там ягідки, дикі яблука й груші". Ніхто не знав про його існування, бо він виходив з печери лише вночі. Та якось він познайомився у гайку зі старим чоловіком-пустельником. Дракон був тоді "завбільшки з вола", але добряче налякав чоловіка. "Дракон ще й говорити не вмів, був наче мала дитина. Та голову мав тямущу і досить хутко навчився говорити по-людськи. Вони бачилися мало не щодня, і минав їхній час у цікавих бесідах. Єдине, на що пустельник ніяк не хотів погодитись, це навчити дракона грамоти". Дракон говорив пустельнику, що йому "на думці ніколи не було зло чинити", що не хоче "гинути, ще й не нажившись" і "нікому ніколи зла не вчиню". Коли минув певний час, князь довідався про дракона і влаштував турнір, лицарі прибули до печери. Дракон відчув страх, але наважився випустити "на волю так довго тамоване ревіння". Він не виповз з печери, тому лицарі вирішили розпалити багаття перед печерою і викурити дракона. З самого початку твору читач розуміє, що дракон має нетипову поведінку: він добрий, нікому не чинить зла, розумний, читає книги, пише вірші, має друга в особі пустельника.