Який настрій навіюють пейзаж і погода в ІІ і ІІІ частинах твору? Яку роль вони відіграють у розкритті внутрішнього стану героїв повісті?

Пейзаж і погода у ІІ і ІІІ частинах твору часто навіюють гнітючий, тривожний і сумний настрій. Крім того, що пейзаж у ІІ і ІІІ частинах твору створює фон сюжетних подій, він виконує характерологічну функцію, тобто виступає засобом поглибленого роз'яснення образу персонажа, його характеру, стану.

Пейзаж виражає антагонізм природи і людини ("Та ще коли б вона хоч могла бачити його рану, його обличчя – їй, здається, не так би важко було. А то ся пітьма, сей чорний, клятий морок. Він оточав її з усіх сторін, слався перед очима, висів над головою, заповзав під шкуру, виповняв її всю та гнітив серце... Надаремне витріщала вона очі — вона не могла навіть одрізнити пальців на власній руці. Він жив, той морок, рушався, дихав, шептав щось тисячними устами, безперестанно, уперто, з посвистом, як стара баба. Соломія сиділа перестрашена та прислухувалася, про що шепче морок.");

пейзаж виступає як одна з умов, які визначають життя людини ("Була темна осіння ніч. Густа мряка чорним запиналом єднала з небом спалену сонцем полонину. У долині, на виднокрузі, сіріло щось широкою смугою й розпливалося в пітьмі. То був Дунай. Ще густіший морок виповняв глибокі чорториї, що збігали в долину по схилу прибережного узгір'я. В одній з таких яруг, глибоких і покручених по всіх напрямках весняними водами, на самому дні ворушились люди. То були втікачі. Два дні й дві ночі сиділи вони тут у вогкості й пітьмі, ховаючись від козачих пікетів, розкиданих по лівому березі Дунаю. Якраз сьогодні, з опівночі, мусили вони прокрастися в прибережні комиші й там чекати перевожчиків із-за Дунаю.");

пейзаж підкреслює душевний стан героя ("Комиш шумів. Він їжився перед нею, тіснив із боків, настигав іззаду, ловив корінням за ноги, колов і різав шорстким листом. Жовтий, гладкий, високий – він глузував із неї, помахуючи над її головою рудим чубом. Соломія чула до нього зненависть, як до живої істоти. Він дратував її. Коли б у неї був серп або ніж, вона різала б його доти, поки б він не поліг увесь або вона сама не впала трупом. Соломія накинулася на нього й почала трощити зі злості, з озвірінням, як свого ворога.").