Дід Штокало сам пригостив хлопців абрикосами. Охороняючи садок, він помітив хлопців і зрозумів, на що вони чекають. Дід пояснив їм, що коли намірилися красти, то треба поводитися тихо, а вони ж галасували і розвели вогонь. Очевидно, дід сам боявся баби, бо пригостивши друзів, відправив їх нарвати абрикосів ще, але попередив не обривати тільки з однієї гілки. Разом з хлопцями дідові дуже смакували абрикоси: "Щодня топчуся по них, а ніколи ще такі добрі не були!". Він дозволив хлопцям взяти ще й додому і сказав на прощання: "Заходьте й ще, як закортить. У проваллі ждіть, я вас там знайду..."