Фінал твору, на мою думку, є оптимістичним, адже Павла, хоч і побитого, приносять до майстра і групи, хлопцю допомагають, дзвонять до лікарні, а одногрупники на чолі зі старостою збираються покарати Фріца, бо знають номер його машини. Окраєць хліба, протягнений Гришухою, викликає у Павла вдячність і розуміння того, що в нього є справжні друзі, є ті, на кого можна покластися, отримати підтримку і допомогу. Хоч Павло сирота, тепер у нього, крім тітки Ялосовети і трьох Василів, є друзі-дитбудинківці і майстер Федір Демидович, який піклується про нього, наче батько.