Лаврін Запорожець вважає свою сусідку Мотрю Левчиху святою, адже жінка принесла йому вночі у табір поїсти. Сама Мотря розуміла, що за вузлик із хлібом може поплатитися життям, тому вона прийшла в одязі, який приготувала собі на смерть. Мотря гине від кулі Заброди, який ненавидить і її, і Лавріна, вважаючи останнього своїм запеклим ворогом. Хліб, що випав з руки мертвої жінки, набирає символічного значення: "Запорожець подивився на Левчиху. — Подай мені хліб, чуєш! Хліб подай! Я його не буду їсти. Я поцілую його. — Не подам!!! — осатанів Заброда і почав шалено топтати вузлик з чорним хлібом і мертву Левчишину руку." Цей хліб нагадує Лавріну його життя, яке хочуть розтоптати. Побачивши, що Заброда топче хліб, Запорожець відчуває у собі нові сили, щоб боротися. Лаврін кидається на ворога і вбиває його.