"Гітлерівці входили в село, в'їжджали на мотоциклах, автомобілях, на гарматах, на танках, веселі і вдоволені. Засмалені сонцем, закурені, мокрі од поту обличчя вилискували радістю і здоров'ям. Грали на губних гармошках, окаринах і трикутничках щось німецьке.
Чимало солдатів ішло зовсім без зброї, обнявшись парами, трійками, і весело насвистували. Але більшість їла що попало: огірки, яблука, груші, сливи, хліб…".
Довженко показує німців ненаситними (відбирають у людей свиней, корови, вимагають годувати), жорстокими (вбивають жінку, яка відповідає їм не те, що хочуть почути; наказують іншій жінці прати їхній одяг), самовпевненими. Спершу німці ловлять і б'ють Івана Гаркавенка і Павла Хутірного, а потім ставлять їх стерегти гармати. Входячи у село, загарбники стріляють у мирне населення (наприклад, Тетяну Запорожчиху, яка працювала на городі, поранили). Та це лише початок, а згодом німці ледь не топлять усе село, бо люди не можуть вибрати старосту між собою.