Авторка майстерно використала контраст у мові інститутки. Зі своїм оточенням вона мила, ніжна ("голубочко", "бабуню", "моє серце"), а з кріпаками — лайлива, брутальна ("гадина", "ледащо", "дурна"). Мова інститутки лайлива, з погрозами й докорами в бік кріпаків. Натомість Устина розмовляє спокійно й лагідно, використовуючи багато пестливих слів, наприклад, "сестрице", "бабусенько моя люба", "серденько".