Соціально-побутова повість – це порівняно невеликий за обсягом твір (але значно більший за оповідання) з однією головною сюжетною лінією і двома-трьома другорядними; невеликою кількістю персонажів (до двадцяти) різного соціального стану, змальованих у типових умовах звичного їм побуту; події у соціально-побутовій повісті можуть тривати навіть до двадцяти п'яти років, як, наприклад, у "Миколі Джері" І. Нечуя-Левицького. Жанр соціально-побутової повісті дозволив письменниці ширше, ніж у "Народних оповіданнях", висвітлити проблему кріпацтва.