Персонажі твору – фаталісти, глибоко вірять у визначеність і невідворотність долі. Цей міфологічний мотив є наскрізним у художньому світі повісті й характеризує світосприймання землероба, його єдність з природою, землею, яка одухотворюється і стає важливим чинником формування світогляду героїв. Антитеза є рушієм розгортання художньої картини світу: зіставлено цивілізацію і природу, мрійливу уяву і мудрість, пристрасті і розум, переступ і моральну силу, байдужість до природи і поетично-трудове, містичне її сприймання. Загалом влада землі несе позитивну енергію для людини, проте в силу збігу антигуманних суспільних та особистісних чинників у характері селянина набуває негативної дії (Сава вдається до братовбивства).
На міфопоетичне тло "Землі" органічно накладається біблійна легенда про Каїна і Авеля: старозаповітний сюжет проектується тут на вбивство Савою (Каїн) Михайла (Авеля). Михайло та Сава створюють опозицію, адже для образу старшого брата характерна духовна влада землі, залюбленість у життя, спокійна творча праця, а для образу молодшого брата – матеріальна влада землі, агресія, жадоба вбивати. Як і в Біблії братовбивство відбувається через заздрощі: Сава заздрить братові й побоюється, що той дістане у спадок від батьків усю землю родини. Як голос крові вбитого Авеля волає від землі до Бога, так і в повісті в день убивства щось підганяє Івоніку додому з міста. Бог своєю печаттю робить Каїна недоторканним для людей; так само від людського (кримінального) суду Саву рятують батьки, знаючи трагічну істину. Замість убитого Авеля Єва народила Сифа; у повісті ж Анна після загибелі Михайла виходить заміж за Петра. Цікаво, що "майбутнє" своєї родини батьки Михайла пов'язують не з Савою (який духовно помер), але з сином Анни і Петра. Можна припустити, що образ цієї дитини (ім'я якої не називається, і це сприймаємо як певне узагальнення) в письменниці особливо пов'язаний з майбутнім. Адже Біблія свідчить про заселення "всієї землі" від трьох синів Ноя – нащадка Сифа (за повістю – Петра).
Однак зіставлення тексту О.Кобилянської з Біблією виявляє й певні зміни у "передачі" легенди в повісті. Так, Сава молодший за Михайла, тоді як Каїн старший за Авеля. Хоча цей момент потребує коментарю. Каїн у Біблії – хлібороб, а Сава в цій іпостасі виступає тільки "епізодично", хоча вповні усвідомлює свою залежність від землі: "Що значить чоловік без землі?". У Саві фактично перемагає інстинкт мисливця ("Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі...", "Уже він на стрільця вродився!", а Михайло взагалі негативно ставиться до зброї ("Замітна була в нього лише незвичайна відраза до оружжя, особливо ж до рушниці..."); Михайло, однак, не пастух, як Авель, а хлібороб. Беручи до уваги те, що мисливство в культурному розвитку людства виникає значно раніше за хліборобство, можна припустити, що "вищий" за культурним розвитком Михайло є в цьому розумінні молодшим, а Сава – старшим.
На запитання Господа про Авеля (після вбивства) Каїн відповідає, що не знає, де той: "Чи я сторож брата свого?". У повісті Сава теж каже неправду про місце свого перебування під час злочину. Проте цікаво, що саме Михайло перебирає на себе "функцію" "сторожа" Сави (біблійного Каїна, який у О. Кобилянської втілює агресивне начало). Приміром, Сава каже про брата: "Він удає з себе великого господаря. Раз у раз дає науку й перестороги, як маю робити се або те, коли його не стане дома".
Отже, певні "відходження" повісті від біблійної легенди пояснюються специфікою інтерпретації О.Кобилянської цього сюжету. Біблійний міф, актуалізований письменницею для сучасного контексту, немовби просвічує крізь тканину тексту й надає звучанню повісті особливої масштабності, певного універсалізму; старозаповітний сюжет, переосмислюючись, накладається на соціальну реальність.