Про своїх дідуся і бабусю, батьків батька, Михайлик говорить: "Я ніколи не бачив дружніших людей, як мої діди. В селянстві, та ще в нестатках, усього доводилось мені надивитись і начутись. Але жодна крихітка житейського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини". Підґрунтям їхніх стосунків пола повага, любов, взаєморозуміння. "З незвичайної делікатності дідуся дивувались і потроху підсміювалися наші вуличани", бо дідусь, пізно вернувшись із заробітків чи з роботи, шкодував будити свою дружину, а сідав на призьбі коло її вікна і засинав. На мою думку, подружнє життя повинні скріплювати любов, підтримка, розуміння, праця задля спільної мети, виховування дітей.