Михайлик вірить, що сонце справді має ключі, а потім заспокоюється, коли дізнається, що "сонце не може загубити своїх ключів". Коли хлопчик знаходить голівку підсніжника, він говорить: "Це він відхукав дірочку в снігу і потягнувся до сонця.". Михайлик у лісі обіймає "…березу, притуляючись вухом до неї, але вона мовчить, бо ще не розмерзся під корою сік, ще мертво у лісі.". Все це підтверджує те, що Михайлик вважає природу живою, одухотвореною.