Мар'яна побажала Михайликові: "Прощавай, Михайлику, прощавай, моя радість, бо вже нескоро, нескоро побачимося. І вчися, Михайлику, та так учися, щоб усі знали, які то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!". Це побажання дуже цінне, бо переконало хлопчика, що потрібно вчитися, адже завдяки цьому він може вийти у люди.