"— Пустіть мене, дядьку, у театр. — Чого захотів! Я тебе пущу, але так, щоб знав, де раки зимують! — Я вже знаю, де вони зимують... — жалісно заскімлив, бо не раз про це чув од дорослих. — А куди Макар телят ганяє, теж знаєш? — уже з цікавістю покосував на мене парубок. — І це знаю, — бадьоріше відповів я. — Ну, а де роги козам правлять? — Теж знаю. — А по чому фунт лиха? — Це як на якому ярмарку, — посмілішав я. Моя відповідь сподобалася любителю приказок, він засміявся і ще запитав: — А чого ж ти не знаєш? — Не знаю, що таке тіатри. Пустіть мене побачити." Комічного ефекту досягнуто за допомогою фразеологізмів, які Михайлик знав дуже добре завдяки мамі, бабусі і дідусеві.