У автора виникають такі спогади, бо саме у киреї батько носив його до школи, коли не було чобіт. Герой говорить: "Отак перші дні зими тато заносив мене в школу, а після уроків знову загортав у кирею і ніс додому. До цього призвичаїлися і школярі, і вчителька, і я... Якби тепер запитали, яку найкращу одіж довелося мені бачити по всіх світах, я, не вагаючись, відповів би: "Кирею мого батька"".