"Сиплеться, осипається листя, гнуться, горбляться берези, плаче й усміхається крізь сльози осінь і натрушує журбу на мою наболілу душу". Цей пейзаж підсилює тугу Михайлика за померлими дідусем і бабусею.
"На кисличці ми побачили осиротіле гніздечко, дно якого було підбите шерстю, а під кисличкою борсук залишив свіжі сліди." Цей пейзаж бачать Люба і Михайлик, бо діти люблять спостерігати за природою. Герої твору ставляться до природи бережливо, живуть у ній. Пейзаж у повісті не лише є фоном сюжетних подій, але й виступає засобом поглибленого роз'яснення образу персонажа, його характеру, стану. Також пейзаж виражає або гармонію персонажа з природою, або їх антагонізм.