Епітети: закривавлена рука, розшарпана книжка, ранній плуг, найкращий хліб, поганий сліпак; святе слово.
Метафори: Михайлик немало проковтнув добра й мотлоху (про книжки); у моїй душі сходяться ранкові легенди минулого із сьогоднішнім днем; сліпак погрожував вибухнути; до мене починали стікатися царі й князі; у моїх очах починає жалісніти прохання; надія моя розповзається по цвинтарі; ноги веселить роса.
Персоніфікації: слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову; хмари йдуть на нас, громи обвалюються над нами.
Епітети, метафори і персоніфікації надають тексту повісті поетичності, художньої довершеності, ліричності.