Після дідового пояснення хлопчик переживає, що сонце може загубити свої ключі: "Я уважно слухаю діда і раптом страхаюсь: — Діду, а сонце не може їх загубити, як наша мама?". А після дідусевого сміху хлопчик заспокоюється: "значить, сонце не може загубити своїх ключів, воно їх десь носить на шиї або ув'язує на руці. Так і треба, щоб потім не бідкатись і не морочити комусь голови". Тож хлопчик так само уявляє ключі і після пояснення.