Жага збагачення нерідко засліплювала нових господарів-капіталістів. Вони ставали хворобливо скупими, тяжко працювали, не жаліючи себе, і жорстоко визискували не лише наймитів, а й власні родини. Ціною неймовірних зусиль і праці вони ставали багатими, щоб здобути авторитет у суспільстві, самоповагу. Але поступово засіб (гроші) перетворювався на мету, а тому втрачав будь-який сенс і приносив тільки горе й самим власникам, і їхнім близьким. Ці скоробагатьки часто залишалися малокультурними, обмеженими, бездуховними людьми. А при цьому зневажливо ставилися до простолюду, удаючи із себе аристократів. Усе це викликало й сміх, і сльози.