Козаки ставилися до своїх полеглих товаришів з повагою. Вони знайшли усіх вбитих, викопали яму, а зранку помолилися і поховали. "Кожний прощався з товаришем. Один козак прочитав над трупами молитву, і тепер складали їх на дно ями так обережно, як мати кладе скупану дитину в колиску. Голови понакривали червоними китайками. Біля кожного поклали його зброю, перехрестили й почали мовчки жменями насипати землю. Кожний козак укинув бодай грудку землі". А татар ніхто не ховав, вбитих не забрали їхні товариші, а залишили вовкам і воронам.