Теплота родинних стосунків братів виявилася у тому, що Петро подумав, що його можуть вбити, а Петро залишиться сам, круглим сиротою. Петро не міг зрадити козацькій честі і залишитися з братом. Він мусив йти в бій разом з козаками. Також Петро піклується про молодшого брата, приладжує йому стремена, попереджає, як слід поводитися під час бою, щоб не загинути. Перед боєм хлопці згадують матір, плачуть, обіймаються і діляться бубликом, який вона спекла перед своєю смертю і який Павло сховав у кишені, коли тікав. Також Павлусь згадує перед боєм дідуся Андрія, який часто розповідав про козаків.