Сюжет повісті має обрамлення: початок і кінець твору є художньою рамкою. У ній оповідач висловлює свої моральні повчальні сентенції. Зокрема, у повчальному вступі він наголошує на тому, що людське життя швидкоплинне, тому людині не потрібно сильно прив'язуватися до кого-небудь. У розв'язці повісті Маруся помирає, а Василь, який не міг без неї жити, теж віддає Богу душу. Та письменник вважає, що потрібно чинити так, як Наум Дрот: він поховав єдину дочку, але не звинувачує в цьому Бога, кориться його волі і продовжує жити, щоб сповняти його святу волю.