Представлено яскраві картини життя українського села. герої повісті — селяни, люди з незвичайною душею, піднесені і благородні у своїх почуттях. У повісті використовується прийом кохання з першого погляду, мотиви віщування серця та смерть з туги за милою. Герої повісті наділяються тонкою чутливістю і душевною вразливістю. У читача виникає розчулення. Співчуття, навіть сльози під час читання повісті.
Письменник спирається на багаті ресурси народної поезії, показуючи кохання Марусі до Василя, що оволоділо її єством: "Любов — як сон: не заїси, не заспиш", — констатує повістяр цим прислів'ям гаму почуттів дівчини. Він засновує народнопоетичні образи і звороти, характерні для розмовної мови вислови, епітети, порівняння, метафори: "Маруся ні жива, ні мертва"; "почервоніла, як калина"; "язик, мов дерев'яний, а дух так і захватило"; "так би й летіла до Василя, як та голубка до голуба". Часом душевні сум'яття героїв відтворюються за допомогою непрямої символізації: переживання дівчини змальовуються через зовнішні вияви, психологічний стан ("Бідна Маруся, не схотівши і споминати про Василя, тільки об нім однім і думала, і хоч би тобі на часинку очицями звела"). У поетику українського сентименталізму Квітка вніс докладні етнографічні описи: одягу, побуту, культуру взаємин, інтер'єру української хати, а особливо — колоритні морально-повчальні сентенції, в яких окреслюється система буття українського народу.