На мою думку, автор симпатизує своїм героям, ставиться до них добре і з любов'ю, сам наче повертається у своє дитинство. В. Нестайко завжди виводить своїх героїв з біди, вчить їх їхніми ж помилками, а Яву Реня наче списав з самого себе, нагородивши рудим волоссям, веснянками на обличчі і неспокійною вдачею.