Автор прихильно ставиться до своїх героїв, а коли вони потрапляють у біду, щиро з них сміється, але цей сміх не образливий. У розділі "Трагедія в кукурудзі…" цей сміх він вкладає в уста Бурмила і Книша: "-Го-го! Дак це ви?! Голубчики! —розплився у єхидно-радісній посмішці Книш і підморгнув Бурмилові…", "— Ех, ви… ш-шмаркачі! — нареготавшись, сказав Книш. — Ну, хапайтесь ондо за дядькові штани та міцно держіться, бо знову загубитесь…"