В. Винниченко розрізняє два, здавалося б, ідентичні поняття — кохання і любов. Він писав: "Кохання приходить зразу, в один момент і може одійти з такою ж раптовістю і несподівано. Любов приходить помалу, із стражданнями, з буденними клопотами і одходить трудно, з муками, зі смертю. Кохання любить тільки себе і для себе. Кохання є цвіт, з якого виростає рідкий овоч — любов. Тисячі кохань обсипаються безплідними, усихають, не встигши розквітнути до зерна любові".
У новелі "Момент" зображено щастя кохання, яке зароджується на короткий період часу, на момент, бо герої розстаються. Та це короткочасне кохання вони не забудуть у своєму житті ніколи. У цьому і є авторський парадокс: щоб зберегти кохання і щастя, слід від нього відмовитись. Це може викликати незгоду, але змушує також замислитись над складністю людської особистості.