"Пам'ятаю, в якомусь кутку повітки тягнулась до землі жовта смуга проміння і здавалась золотою палицею, припнутою до стіни; за повіткою Семен когось лаяв, мабуть, конячинку; в двері видно було, як літали, наче чорні стріли, ластівки. З темних кутків повітки віяло якимсь стародавнім сумом, якимсь журним затишком. Десь з досадою гуділа оса."
У цьому уривку наявні миттєво фіксуючі кожне враження штрихи, що при огляді цілого, виявляють свою єдність і зв'язок. Також зображено не настільки предмет, як враження від нього: смуга здається палицею, ластівки — стрілами, оса гудить з досадою. Ще однією рисою імпресіонізму в уривку є те, що часопростір ущільнюється і подрібнюється, зображено уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа. Герой "пасивно" сприймає, реагує на зовнішні збудники, стає колекціонером вражень.