В. Винниченку після новели "Момент" дорікали, що він постає в цьому творі як співець "вільного кохання". Твердження правомірне, але в тому сенсі, що це — захоплена молитва красі світу, безмежна вдячність серця за радість існування, а також гімн перед страшним і прекрасним ликом Бога кохання. У цьому сенсі новела "Момент" може бути поставлена поруч з "Intermezzo", "Тінями забутих предків" М. Коцюбинського, "Лісовою піснею" Лесі Українки, деякими творами О. Кобилянської.