Пейзаж у новелі виконує не лише роль тла, на якому розгортаються події, а й служить для увиразнення почуттів оповідача. Герой сприймає природу відповідно до свого душевного стану: поки юнак не пережив загрози життю, вона спонукала його до філософських роздумів про сенс життя; у щасливі моменти закоханості природа радіє разом з ним і ніби заохочує кохатися; під час небезпеки вона зловісна й застерігає бути обережним.
Для пейзажних картин характерні ліризм та емоційність, вони виписані широкими імпресіоністичними мазками. Багата кольорова палітра, гама звуків ужита не лише в прямому значенні, а й часто набуває символічного. Пейзаж у творі сприймається крізь призму душевного стану оповідача, що є, по суті, імпресіоністичним прийомом.