Загалом філософія пронизує наскрізь всю художню творчість Винниченка. Літературознавець Ліриса Мороз дійшла висновку: твори письменника можна вважати зразками "літератури-як-філософії", а самого Винниченка — представником "філософсько-інтелектуальної течії в реалізмі". Більше того, Винниченко писав філософські трактати, а ключовою категорією його етико-філософських поглядів є щастя. На думку Винниченка, головною умовою щастя є гармонійна узгодженість, рівновага всіх складових нашого життя, співвіднесеність людини з навколишнім світом. Він це назвав конкордизмом.
У новелі "Момент" В. Винниченко порушив філософські проблеми буття, любові і щастя людини, миті як вічності тощо. Автор вважає, що щастя людини може тривати лише момент, але цим моментом потрібно вміти насолоджуватися. Винниченкові герої у процесі духовного зростання проходять всі ступені щастя — від земного первісно-інфантильного (дитинного) задоволення життям до блаженства, "досконалої радості".