Як Михайлик зрозумів слова діда: "...а сонце посміхнеться, і на промінні спустить у ліси, у луки, в поля і на воду ключі, а вони вже знають своє діло"?

Хлопчик спочатку подумав про звичайні ключі і боявся, щоб сонце не загубило їх так, як мати. А потім він заспокоївся: значить, сонце носить їх "на шиї або ув'язнює на руці". Таким було дитяче сприйняття початку весни.