У 18—19 років, будучи ще в Кімполунзі, а пізніше у Чернівцях, письменниця дійсно захоплювалася так званим жіночим рухом. Разом з М. Матковською брала участь в організації у Чернівцях "Товариства руських жінок на Буковині". Влітку 1892 р. написала працю "Рівноправність жінок", того ж року виступила в журналі "Народ" із нарисом "Жіноча вистава в Чикаго". 1893 р. брала участь у виданні альманаху "Наша доля", вмістивши в ньому оглядову статтю про жіночий рух у країнах Європи, а 1894 р. виступила з доповіддю "Дещо про ідею жіночого руху", опубліковану згодом у газетах і випущену окремим виданням. Письменниця не тільки розповідала про тяжке і безрадісне життя жінок на Буковині, а також закликала їх боротися за свою людську гідність, здобувати освіту. Але це захоплення було недовготривалим. Усвідомивши обмежений характер цього руху, вона відійшла від нього.